8 березня у світі відзначають Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир. Він має складну історію виникнення, неодноразово трансформувався та наповнювалося дещо різними сенсами.
Першочерговою суттю цього дня є виокремлення права жінок і привернення уваги до важливих питань, як-то гендерна рівність, сексизм, насильство щодо жінок та репродуктивні права. Це день, що покликаний нагадувати про боротьбу жінок за свої права, про досягнення жінок у культурних, політичних, соціально-економічних сферах.
За права жінок організовували рухи активістки ще наприкінці ХІХ століття – на початку ХХ та виборювали свої права у всьому світі.
8 березня 1857 року в Нью-Йорку робітниці-текстильниці вийшли на страйк із вимогами рівної з чоловіками оплати праці, покращення умов праці та 10-годинного робочого дня. Через 51 рік, 8 березня 1908 року, тисячі жінок у Нью-Йорку вимагали виборчого права, протестували проти важких умов праці та праці дітей. Потім цю ініціативу підхопив загальносвітовий жіночий рух, а 1910 року в Копенгагені пролунала пропозиція встановити Міжнародний день боротьби за права жінок. У 1910 році активістка всесвітнього жіночого руху Клара Цеткін підняла питання про створення святкового дня, який об’єднував би жінок усього світу та збирав їх на демонстрації. Таким чином, громадськість мала прислухатися до тих проблем, які хвилюють кожну жінку.
Перший Міжнародний жіночий день було проведено 19 березня 1911 року з вимогами для жінок права голосу і займати державні посади, права на працю та припинення дискримінації на роботі. Із 1914 року Міжнародний жіночий день 8 березня відзначали Австро-Угорщина, Німеччина, Швейцарія, Данія, Нідерланди.
8 березня 1917 року (за григоріанським календарем) у столиці Російської імперії відбувся величезний протестний мітинг, у якому взяли участь жінки з різних куточків імперії, зокрема і українки. У Петрограді на вулиці міста під гаслами "за хліб і мир" вийшли тисячі жінок. Вони вимагали виборчих прав і рівноправ’я. Через чотири дні після цього мітингу імператор Микола ІІ зрікся престолу, і тимчасовий уряд надав жінкам право голосу.
1921 року комуністична влада визнала 8 березня Міжнародним жіночим днем, таким чином підкресливши роль жінок у революції. Жінкам було надано доступ до освіти, можливість працювати та мати дохід.
Однак після Голодомору та масових репресій, війни, виникли демографічні та економічні проблеми, і акцент змінився. Образ радянської жінки у пропаганді – це образ "матері" та "берегині домашнього вогнища". Наголошується на важливості материнства, ускладняються права на розлучення та заборона абортів. З роками Міжнародний жіночий день все більше трансформувався у звичайне свято. З 1966 року 8 березня стало святковим неробочим днем. Вважають, що саме це рішення, яке сприяло перенесенню відзначення Міжнародного жіночого дня з публічного простору в коло сім’ї, призвело до того, що 8 березня перетворилося на свято весни, краси та квітів. Але 8 березня 1977 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, яка пропонувала країнам світу «відзначати Міжнародний день прав жінок і міжнародного миру» та проголосила 8 березня днем святкування досягнень жінок у всіх сферах життя і протесту проти пережитків нерівноправʼя. Таким чином повернувши першочергове значення цього дня - боротьби за права жінок і міжнародний мир.
Щорічно 8 березня у світі проходять демонстрації на підтримку рівності та дотримання прав жінок. З кінця 2000-х років в Україні майже щороку 8 березня проходять Марші жінок з метою привернення уваги до викликів, з якими стикаються різні жінки в Україні.
Yorumlar