«Материнське серце» Світлани Талан

Цьогоріч 14 травня Україна вперше відзначала День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Пам'ятну дату запровадила Верховна Рада України 02.02.2021р. Постановою № 1178-IX з метою віддати шану усім людям, які, проживаючи на території України, ризикуючи своїм життям та життям рідних, допомагали євреям уникнути терору нацистів у роки Голокосту.

Про один з таких випадків героїзму ми, бібліотекарі і читачі, дізналися з літературного нарису Світлани Талан «Материнське серце», що в збірці оповідань «З любов’ю до життя». – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2020. – 240 с.

Це – історія спасіння десятирічного хлопчика, сім’ю якого і ще багато незнайомих йому людей було розстріляно лише тому, що вони народилися євреями.

Місяць поневірявся хлопчик, «ходив від села до села, намагаючись не потрапляти на очі німцям. Хтось годував, а хто й просив іти собі далі, побоюючись розправи фашистів. Повсюди на стовпах окупованої території України нацисти розвісили застороги: «Якщо хто-небудь пустить жида переночувати або надасть йому житло, то буде негайно розстріляний разом із родиною». І ось Семенку пощастило зустрітися з подружжям Виноградових:

– Дитинко. Залишайся з нами, – лагідно сказала жінка. – У нас нема своїх дітей, тож будеш нам за сина.

У Семена грудка застрягла в горлі. Він із вдячністю подивився їй в очі, де світилися материнська ласка й доброта.

– Але ж я… Я – єврей, – стиха промовив він. – Я – Клейнерман Семен, або точніше, Ієруль Ліберович. Вам небезпечно мене залишати, я це розумію, тож піду собі далі.

– Нічого, синку, якось владнаємо, – сказав названий батько.

– Усе в руках Всевишнього, – додала жінка. – А тобі дамо тепер нове ім’я. Будеш Виноградов Іван. Добре?».

Не будемо переказувати цю зворушливу історію, вона дійсно підкорила серце, лише насамкінець додамо слова авторки: «…Життя простої сільської українки Євгенії Виноградової (01.01.1912 р.н.) є взірцем благородства та героїзму для прийдешніх поколінь, критерієм моральної поведінки в надзвичайних умовах. Це доказ того, що в будь-якій життєвій ситуації можна і потрібно залишатися людиною, протистояти злу, бо доброта і любов рятують світ. Євгенія не думала про це, коли дала прихисток змученому хлопчикові, який випадково зупинився біля неї й подивився в очі. Недаремно ж говорять, що випадкових зустрічей не буває. Тож і зустріч Євгенії з Іванком була заздалегідь визначена на небесах, щоб хлопчина знайшов собі маму, а жінка стала люблячою ненькою…».

Це оповідання була написано письменницею в 2018 році.Починаючи з 2021, ми щороку 14 травня згадуватимемо Праведників народів світу, які, можливо, досі залишалися невизнаними й невідомими.