15 червня – дуже важливий день для українського кінематографу.
Рівно 80 років тому народився Іван Васильович Миколайчук, український кіноактор, кінорежисер, сценарист та письменник.
Мабуть рідко природа дарує таких людей, як Іван Миколайчук. Він був не тільки кіноактором. Він був Художником з великої літери в усьому. Писав вірші, малював, співав. Працювати міг у театрі, в кіно, і на будь-якій мистецькій ниві. Його називали аристократом духу, блискучим самородком.
Прийшов він до нас молодим Тарасом Шевченком у фільмі «Сон». Іще студентом зіграв головну роль у фільмі «Тіні забутих предків» і підкорив світовий кінематограф. Вже з перших ролей Миколайчук став обличчям і душею українського Поетичного кіно, символом його досягнень і залишається поки що в цьому сенсі неперевершеним.
Упродовж свого короткого життя він знявся у 37фільмах, написав 11 сценаріїв (10 з них у співавторстві) та п’єсу, поставив два фільми.
Завдяки Миколайчуку ці фільми увійшли до Золотого фонду українського кіно. Такому позаздрять будь-яка з найбагатших культур світу.
Так, за фільм «Тіні забутих предків» одержав 39 міжнародних нагород, 28призів на кінофестивалях (із них – 24 Гран-прі) в 21країні і ввійшов в Книгу рекордів Гінеса. Також Україна може пишатися внеском Миколайчука у світову кіномузику.
Зараз на телеекранах така навала голлівудських фільмів, що повернутися до класиків і побачити щось справжнє дуже важко.
До дня народження Миколайчука слухачам жіночого клубу «ДА – МЫ» бібліотека підготувала літературний кіноальманах про легенду українського кіно. Добірка світлин і відеоматеріалів нагадали кінострічки, в яких свого часу зіграв геній українського кіномистецтва.
Загадковий при всій своїй простоті і відкритості, а жив відкрито, грав незабутньо, і пішов непомітно, аби з року в рік нагадати прихильному кіноглядачеві про себе.
Нема Миколайчука, але залишились його голос, його слово, його кіно, астероїд головного поясу «8244-Миколайчук».
Comments