Яке воно життя? Мабуть, багатогранне, безцінне, неповторне. Нова збірка оповідань Світлани Талан «З любов’ю до життя». Х: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2020. – 240 с.саме про це.
Герої оповідань – звичайні жінки і чоловіки, хлопці і дівчата, які живуть поряд з нами, так само закохуються, переживають зради, втрати, самотність, роблять помилки. Але як говорить герой з «Випадкової зустрічі» – «іноді краще зробити нерозсудний крок уперед, ніж назавжди застрягнути в сірому минулому».
Мурашки по шкірі, коли читаєш оповідання «Криваві сліди». Жінка, рятуючись з малою дитиною на руках від чоловіка-тирана, в суцільній темряві бігла на світ рятівного ліхтаря, що висів на бетонному стовпі, один-єдиний зі світлом на всю темну вулицю…
Герой-оповідач з оповідання «Дякую, друже» – молодий хлопець, військовий, разом з побратимами, вирвавшись з пекла під Вуглегірськом, радів життю. Три дні відпочинку – і знову на завдання. Що відчув він, коли удвох з другом «ми йшли поруч, і так уже вийшло, що я першим помітив майже під ногами розтяжку. Ще б мить – і ти зачепив би гранату, але я встиг упасти на неї попереду тебе. Братику, твої руки тремтять, коли прикурюєш цигарку. Знаю, тобі нестерпно згадувати, як збирав частини мого пошматованого тіла, але повір: хоч мені було неймовірно боляче, та лише на мить…».
Є в цій збірці твори, які, на наш погляд, можна читати разом з дітьми, бо вони адресовані не тільки дорослій читацькій публіці:(«Не)порозуміння», «Материнське серце», «Остання сповідь». Взагалі збірка складається з трьох частин: «Квіти кохання», «Життя багатогранне», «Перехрестя епох» і налічує 32 розповіді, 32 історії про кохання, відданість, біль, про те, що мудре життя врешті-решт все розставить по своїх місцях.
Книжка Світлани Талан вчить бути людиною, любити родину, Батьківщину, цінити життя, розуміти, що кожен його момент прекрасний і неповторний.
Спитаєте: а щастя? – та ось воно, зовсім поруч, як зрозуміла Аліна, заміжня жінка, мати трьох діточок з оповідання «Побачити щастя». На зустрічі з двома своїми інститутськими подругами, на перший погляд, такими успішними, заможними, Аліна раптом розуміє, що серед них трьох саме вона по справжньому щаслива: «мені неймовірно захотілося піти туди, де на мене чекають, з головою поринути в галас і метушню. Де завжди хтось щось губить, шукає, малює, співає, слухає музику, де на кухні бряжчать каструлі, пахне смачненьким, де гуде пилосмок у руках чоловіка, а його перестрибують хлопчаки. І чому я не помічала, що така щаслива? Невже так важко розгледіти своє щастя?».
Любіть життя і щасти всім! І пам’ятайте: непорозуміння триває до часу, коли приходить розуміння. Нехай же воно настане!
Comments