Кожна країна має свою історію, традиції і, звісно ж, власну національну кухню. Гастрономічні звички, способи приготування їжі та прийоми подачі страв складалися в кожного народу протягом століть. Все це зберігалося та передавалося з покоління в покоління. Звичайно, щоб по-справжньому оцінити принади тієї чи іншої кухні, треба побувати в тих місцях, де вона з’явилася. Але якщо у вас немає можливості цього зробити, то і у себе вдома можна познайомитися з кулінарією різних країн та народів.
А допоможе нам в цьому книга «Этнические кухни. Особенности культуры и традиций питания народов мира» (автор В.В. Архипов). Ця книга для студентів, які навчаються на факультетах туристичного та готельно-ресторанного бізнесу, а також кому просто цікаво дізнатися що і як їдять в інших країнах. Ну що ж, відкриємо книгу та почнемо кулінарну подорож.
В Британії багато людей день у день їдять один той самий сніданок: яєчня з беконом, або вівсяна каша та порум’янений тост з апельсиновим варенням. І їм зовсім це не набридає. А ось чаювання в Англії більш ніж звичка. За будь-яких обставин – важливих чи незначних – а також, щоб просто провести час, англійці п’ють чай (зазвичай з молоком) до семи разів на день.
Сонячну Болгарію часто називають країною овочів, а по виробництву помідорів вона взагалі найперша в світі. Тому і овочі тут цілий рік у великій пошані: смажені, тушковані, мариновані, солоні, фаршировані. А тим, хто полюбляє йогурт, мабуть цікаво буде дізнатися, що батьківщиною йогурту вважають саме Болгарію.
А ось італійську кухню визнано однією з кращих у світі. Хто з нас не знає знамениту на весь світ італійську піцу ( хоча історики ще й досі сперечаються про те, хто міг би бути першим творцем піци). Макарони (спагеті) – ще одна національна страва Італії, як стверджують, свою назву вона отримала на одному обіді, коли гість, побачивши цю страву, вигукнув: «О, ма кароні!» – що означає «о, як мило».
Мало знайдеться в світі країн, як Німеччина, де б вироблялося стільки б сортів пива – до 5000 тисяч! Тому і не дивно, що саме в Німеччині існує загально національний пивний фестиваль (октоберфест). Він проходить з 1810 року, щороку наприкінці вересня в місті Мюнхені. Офіційний старт фестивалю надає мер Мюнхена, який вбиває бронзовий кран в першу пивну діжку, що вип’ють на святі. Проте зробити це не просто, треба ухитритися не облити почесних гостей та журналістів. А ще на фестивалі забороняється пити пиво стоячи. Це теж традиція.
В 1683 році під столицею Австрії, Віднем, польський король Ян ІІІ в битві з Туреччиною, отримав перемогу. В якості трофеїв у турків було захоплено п’ять мішків кави. Одному з перекладачів короля прийшла в голову ідея, додати молоко в міцну чорну каву. Так в Австрії відкрилась перша кав’ярня та кондитерська. Згодом вони стали з’являтися по всій західній Європі. У віденській кав’ярні гість міг за чашкою кави сидіти годинами: дискутувати, писати, грати в карти, отримувати пошту на своє ім’я. А професори віденського університету в кав’ярні навіть приймали іспити у своїх студентів! У сучасному Відні – біля 500 кав’ярень, де можна спробувати чорну каву зі знаменитим яблучним штруделем.
Скандинавія – країна морів та озер. І не дивно, що риба є одним з основних продуктів харчування. Шведів вважають неабиякими спеціалістами в приготуванні оселедця. За допомогою маринадів і соусів тамтешні кухарі роблять справжні дива. Популярні і бутерброди. Їх вибір просто вражає. Так в Данії, близько 700 видів бутербродів, від невеличкого з маслом до величезного багатоповерхового, який називають «Улюблений бутерброд Г.Х. Андерсена». Доречі улюблений бутерброд великого казкаря складався з
декількох прошарків бекону, помідорів, паштету, холодцю і білої редиски. Є навіть спеціальні магазини, де продають виключно тільки бутерброди. Молоко – найпопулярніший напій як для дітей, так і для дорослих, тому на вулицях Данії стоять автомати по продажу молока.
Франція. Саме її називають раєм для гурманів. В цій країні кулінарія – це творчість. У французів існує навіть такий вислів: «Відкриття нової страви важливіше для людства, ніж відкриття нової зірки». Французькі кулінари вигадали соуси та тушковане м'ясо в горщечках. Неможлива французька кухня без сиру. Його тут більш ніж 300 сортів. А рецептів омлетів – декілька сотень! Кухарю на ім’я Огюст Ескоф’є, відомому своїми омлетами, навіть встановили пам’ятник.
А ось в Китаї приготування їжі справжнє мистецтво, поети та філософи писали трактати про їжу та складали рецепти. Китайці кажуть: «Немає непридатних продуктів, а є невправні кухарі». В цій країні їдять все, що росте, літає, плаває, знаходиться на дні водойми тощо. Китайські страви готуються досить швидко і часто поєднують, здавалося б, геть несумісні продукти. В сучасному Китаї десь із 400 видів спецій, з них не менше 100 використовують постійно. А назва китайських страв це окрема історія. Так, суп з м’ясом змії та м’ясом кішки велично назвали «битва дракона з тигром».
Все, про що ви зараз дізналися, лише невелика частина того цікавого, незвичайного, дивовижного, що є в національних кухнях народів світу. Тим, кого зацікавила ця тема, хто бажає більш дізнатися про світові гастрономічні звички та традиції, наша бібліотека пропонує звернутися до вже знайомого вам видання. Це книга В.В. Архипова «Этнические кухни. Особенности культуры и традиций питания народов мира». Видання можна знайти в читальному залі Северодонецької міської публічної бібліотеки за адресою: Ценральний проспект, 54.
Comments