2 серпня міжнародна спільнота вшановує Міжнародний день голокосту ромів – День пам’яті жертв нацистського геноциду ромського народу під час Другої світової війни. Цього дня – 80-ті роковини жахливого злочину проти людяності, який забрав життя сотень тисяч ромів.
Примусові переселення у «табори для циган» почалися ще в 1935-му. А з 1940-го – масові депортації у концтабори переважно на території окупованої Польщі, де більшість ромів загинули від виснажливої праці, голоду й хвороб або були вбиті у газових камерах. Під депортацію люди потрапляли на основі «записів про циган», які вела поліція з попередніх століть і з яких вже нацисти виводили «родовід» переслідуваних. Або ж на основі звітів Центру досліджень расової гігієни та біології Третього Райху. Так, лише в Аушвіці-Біркенау опинились понад 23 тисячі людей з Німеччини, Австрії, Чехословаччини, Польщі, Угорщини та інших країн Європи незалежно від того, чи кочували вони, а чи мали бізнес і жили у вишуканих будинках, чи навіть служили у Вермахті.
У ніч із 2 на 3 серпня 1944 року в концтаборі «Аушвіц-Біркенау» нацисти знищили останніх в’язнів так званого «циганського табору» – близько 3 тисяч людей. Ця дата стала ще одним кривавим символом геноциду ромського народу в роки Другої світової війни. Загалом у цьому концтаборі загинуло понад 20 тисяч. Вважається, що за весь час під час геноциду загинуло близько 250 тис. ромів, постраждавши найбільше від нацистів. Понад 90% ромського населення Австрії, Німеччини та Естонії було знищено нацистами.
За роки Другої світової війни нацисти, здійснюючи расистську політику геноциду, вивезли з окупованих країн і спалили в концтаборах близько 500 тисяч ромів. Велика їх кількість була знищена в таборах примусової праці, місцях кочування, в ході каральних операцій. У межах України найбільш численних втрат зазнали роми, які проживали у Києві, на території Автономної Республіки Крим і Закарпатської області. За оцінками сучасних істориків загальна кількість жертв геноциду ромів сягає 1,5 млн. осіб.
Навіть після поразки нацизму та міжнародного трибуналу над нацистськими злочинцями, дискримінація ромів, зокрема і в німецькому суспільстві, тривала. На жертв перекладали вину за злочин. Наприклад, було розповсюдженим бачення, що причина переслідування ромів полягала не в системній расовій політиці нацистів, а в «асоціальній поведінці» самих ромів. У це складно повірити, але ще в 1970-х роках Ґісенський університет висував теорію, що планомірного знищення ромів не було, вони стали випадковими жертвами поганих санітарно-гігієнічних умов. Щоб змінити ситуацію, потрібні були зміна поколінь та активна позиція і громадський рух на захист своїх прав серед самих ромів. Істотно ситуація в Німеччині змінилася лише після тижневого голодування чоловіків-ромів на території меморіалу в колишньому концтаборі в Дахау у 1980 році, яке набуло міжнародного розголосу. Через два роки канцлер ФРН Гельмут Шмідт офіційно визнав переслідування ромів расизмом.
2 серпня пам’ятна дата, яка встановлена Прокламацією Міжнародної ради пам’яті геноциду ромів, яка була ухвалена 23 листопада 1996 року лідерами ромських організацій 10 країн Європи і Сполучених Штатів Америки на конференції «Геноцид – Пам’ять – Надія», що відбулася в Освенцимі 21-23 листопада 1996 року. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 8 жовтня 2004 року № 2085-IV Міжнародний день голокосту ромів в Україні відзначають на державному рівні.
Злочини людиноненависницьких режимів не мають прощення. Знищення націй і руйнування їх ідентичностей було метою нацистського і сталінського режиму тоді, і рашистського – сьогодні.
Міжнародний день голокосту ромів нагадує нам про жахливі наслідки ненависті, расизму і дискримінації. Він підкреслює критичну важливість захисту прав людини та національних меншин у сучасному світі.
За матеріалами Українського національного інституту пам’яті
Comments